Спритниця сиділа на балконі пентхауса, тримаючи сигарету між пальців, і переглядала новини. Усі заголовки кричали про одне - інвестор зник. Пропав за загадкових обставин. І хоча ніхто ще не оголосив офіційно, чутки ширилися швидше, ніж вона могла встигати за ними.

Їй повідомили про це особисто, прямо в офісі. Редактор і інші вже поїхали, намагаючись знайти хоч якусь зачіпку. Але спритниця залишилася - одна у порожньому просторі, який тепер, на короткий час, належав тільки їй. Вона розуміла, що інвестор, ймовірно, вже не повернеться. Занадто багато деталей у цій історії не складалося.

Вона ковзала поглядом по новинних стрічках. Ті, хто знали більше, мовчали, інші - будували свої здогади. Проте справжня відповідь ще десь приховувалася, і спритниця чітко відчувала це. Зникнення виглядало загадковим, майже містичним. Людина, яка завжди тримала все під контролем, не могла просто зникнути без сліду.

Тиша на балконі контрастувала з метушнею міста, що рухалося у своїх звичних ритмах. Спритниця не могла втриматися від думки, що все це - тільки початок. І хоча її погляд був холодним і зібраним, всередині щось шепотіло, що ця історія ще не закінчена.

Вона вирішила не поспішати з висновками. Час все розставить на свої місця. Їй залишалося тільки чекати офіційної інформації - від начальства, від тих, хто знав більше. «Чай», - подумала вона, піднімаючись. Гарячий чай допоможе зібрати думки і зберегти спокій, поки світ навколо продовжує шукати відповіді на запитання, які поки залишаються без відповідей.