Фашистські концтабори були справжніми фабриками знищення не лише фізичного, а й духовного. Одним із найефективніших засобів придушення волі ув'язнених був абсурдний, виснажливий труд, який мав на меті позбавити людину будь-якого сенсу існування. Каменоломні, наприклад, стали символом такого безглуздого і принизливого зусилля: людей змушували вручну ламати каміння, переносити його з місця на місце або будувати споруди, які одразу ж руйнували.

Одна з ключових особливостей цієї системи полягала в її продуманій абсурдності. Праця не мала жодного економічного сенсу - її завданням було виснажити, зламати дух, перетворити людину на механізм, позбавлений думок і надії. У багатьох таборах ув’язнені працювали по 12-14 годин на день, незалежно від погоди чи стану здоров’я, часто без їжі чи води. Нерідко робітників змушували копати ями, які потім наказували засипати назад, або переносити важкі вантажі без жодної практичної потреби.

Ще однією формою знищення волі було навмисне створення умов, де будь-яка спроба логічного мислення чи опору ставала марною. Ув’язнені мали дотримуватися жорстких, часто нелогічних правил: наприклад, крокувати строго визначеним темпом, виконувати команди, що суперечили одна одній, чи стояти годинами в черзі за порцією води, яку могли так і не видати.

Позбавлення особистих речей, обшуки, обрізання волосся, уніфікований одяг та татуювання номерів були покликані знищити індивідуальність. Людина ставала частиною безликої маси, позбавленої минулого, а отже - і майбутнього.

Цікаво, що навіть у таких умовах деякі в’язні знаходили способи боротися за людяність. Одним із символів цього опору стали імпровізовані витвори мистецтва: малюнки, вірші чи навіть фрагменти музики, створені із підручних матеріалів. Іншим важливим прикладом було збереження мови: люди говорили один з одним своїми рідними діалектами, підтримували один одного унікальними висловами чи піснями, попри заборони.

Концтабори були не лише місцем фізичного знищення. Вони стали жорстокою лабораторією, де випробовували, як далеко можна зайти в розчавленні людської гідності. Але навіть у цих умовах окремі люди змогли зберегти душу й показати, що людяність сильніша за будь-який терор.