Тихий вечір опустився на П'ятихатки. У місті, як і останні кілька років, панувала спокійна тиша - ніхто не стріляв, не було ні тривог, ні метушні. Здавалося, ніби час зупинився в цьому закутку майбутнього, де природа взяла своє. Балки, що оперізували місто, заполонили фазани. Їхні яскраві пір'я виблискували на заході сонця, і здавалося, що ще трохи, і вони полетять у небеса, лишаючи за собою шлейф сяючих крилець.

Полювання тут все ще було заборонено, і це тільки сприяло тому, що фазани розмножувалися безперешкодно. Старі, закриті стежки перетворилися на справжні лабіринти, де птахи знаходили притулок і спокій. Неподалік від П'ятихаток проходила траса, що сполучала Дніпро і Київ. Вона стала своєрідною артерією, що живила місто зв'язком з рештою світу.

По дорозі до столиці можна було зустріти кілька місць для підзарядки електромобілів - ознака нових часів. У разі, коли свіла нема, і зарядні станції не працюють, завжди можна викликати евакуатор. Він відвезе ваш електромобіль на найближчу парковку або навіть до місця призначення. Але якщо вам потрібно кудись швидко дістатися, краще поїхати на залізничну станцію, сісти на швидкісний потяг і без зайвих турбот вирушити туди, куди веде ваша дорога.

В П'ятихатках усі звикли до нових реалій. І навіть те, що колись здавалося фантастикою, стало буденністю. От уявіть собі: сідаєте ви у вагон першого класу швидкісного потяга, який курсує від П'ятихаток до самого Києва. Вартість квитка - ну, навіть менше, ніж двадцять доларів за курсом. І це все можна оформити через інтернет - не виходячи з дому, з тієї ж таки теплої кухні, де за вікном птахи перелітають між деревами.

Поїзд вирушає - і час летить, наче самі ті фазани в променях заходу. А в дорозі? Можна завітати до буфету, замовити каву або чогось перекусити, слухаючи, як поїзд шурхотить рейками. Інтернет у вагоні – швидкий, як сам цей потяг. І різні підказки всюди – хоч бери й на екскурсію вирушай прямо з вагону.